Новости

Чому дитина не розмовляє

08.01.2019

153

Одним з головних чинників повноцінного розвитку дитини є мова. Завдяки цьому навику формуються всі основні психічні процеси: увага, пам’ять, мислення.

Становлення й активний розвиток мовних навичок відбувається в перші три роки життя. Якщо темп освоєння мови сповільнюється або зупиняється, то в логопедії це називається затримкою мовного розвитку (ЗРР). Діти з ЗРР в майбутньому відчувають великі труднощі при навчанні письму та читанню.

Що робити, якщо ваша дитина не розмовляє? Як вчасно розпізнати ЗРР? Які причини цієї патології? Розглянемо ці питання більш докладно.

Зміст:

Норми розвитку мовлення

Причини затримки мовного розвитку у дітей

Ознаки затримки мовного розвитку у дітей

Що робити для мовленнєвого розвитку дитини

Норми розвитку мовлення

У науці виділяється три етапи розвитку дитячої мови. У нормі дитина повинна пройти їх усі:

Доречевой етап. Виникає в перші місяці життя і триває до одного року. Формування мови починається з вимови певних звуків, які називаються дитячим лепетом і гулениями.

Дограмматический етап триває до двох років. В цей час закладаються основи словотворення.

Граматичний етап починається в три роки. Дитина вчиться говорити правильно, враховуючи закінчення, запам’ятовує порядок слів у реченнях.

Вік

Що повинен уміти вимовляти дитина

1-й місяць

Формування мовленнєвих зон тісно пов’язане зі слухом. На 14-15-й дні малюк повинен реагувати на зовнішні звуки, особливе пожвавлення викликає голос мами. Трохи пізніше він здатний розрізняти інтонацію. На грубий, різкий голос він починає кукситься, а на спокійне, лагідне звертання посміхається. Єдиним способом спілкування на цьому етапі є крик.

До кінця першого місяця дитина заспокоюється під мелодійний спів. Тут потрібно і важливо співати колискові.

2-4-й місяці

Почути гуління можна на 2-му місяці. Спочатку дитина починає агукати. Трохи пізніше він вже може протягувати кілька голосних звуків – виходить сопілка. Лепет з’являється ближче до 4-го місяця. Важливо, що агуканье спостерігається навіть у частково або повністю глухих малюків.

5-6-й місяці

Дитина уважно спостерігає за рухами губ дорослих, намагається наслідувати. Багаторазові спроби закріплюють руховий навик губами. До півроку малюк говорить складами короткі слова: ма-ма; ба-ба; тя-тя і т. п.

7-9-й місяці

Процес стає осмисленим. Дитина починає співвідносити слова з навколишніми предметами, діями і явищами. «Тік-так» означає годинник, «бух» – падати. Також активно входить в лексикон слово «дай»! Дитина запам’ятовує не тільки нові слова, але й реакцію на них оточуючих. Так починають формуватися тимчасові зв’язки.

10-12-й місяці

Мова в основному представлена іменниками, які дитина вживає тільки в однині та в називному відмінку.

1-1,5 року

В рік виникають перші спроби скласти коротке речення у вигляді прохання: «Мама, дай-дай!». Дитина запам’ятовує словесні позначення частин тіла, назви іграшок, імена дорослих. У цей період у мові з’являються дієслова у формі наказового– способу: «Іди!»

1,6 -2 роки

Активні період розвитку самостійної промови. Дитину цікавить все, що його оточує. Він постійно задає питання і при цьому багаторазово повторює відповідь, намагаючись завчити його. У цьому віці він може однозначно відповісти на загальне питання, розуміє короткі запитання, які починаються зі слів «де», «що», «хто».

3 роки

З’являється активне і пасивне слухання. Дитина прислухається до розмов дорослих, любить слухати казки, вірші. Це важливий етап для формування активного словникового запасу.

Важливо! До 1,5 років дитина має пасивний словник з 30-80 слів. Період різкого стрибка в розвитку мовлення відбувається у віці 1,5-2 років. У цей період дитина знає вже близько 300 слів. До трьох років кількість слів збільшується у чотири-п’ять разів.

Причини затримки мовного розвитку у дітей

До постановки діагнозу ЗРР можуть викликати такі причини:

Родова травма, яка призвела до внутрішньочерепного крововиливу. При цьому можуть бути травмовані мовні зони головного мозку, що згодом призведе до затримки мови у дитини.

Інфекційні, вірусні захворювання, перенесені на строк від чотирьох тижнів до чотирьох місяців вагітності. Розвиток в цей період внутрішньоутробної патології здатне викликати грубе недорозвинення мови.

Черепно-мозкові травми, тяжкі захворювання у віці до трьох років можуть дати ускладнення на слух, зір і мова.

Затримка мовного розвитку часто пов’язана з педагогічною занедбаністю або гіперопікою. У першому випадку дорослі неохоче підтримують спілкування з малюком, всі спроби дитини вступити в активний розмова припиняється. При надмірній опіці всі дії і бажання дитини предугадываются наперед. Це позбавляє малюка стимулу до розвитку комунікативних навичок.

Неповноцінне мовне оточення, яке представлене глухонімими батьками, родичами з дефектами мови. У цьому випадку дитина копіює всі недоліки мовлення у дорослих. До ЗРР призводить і обмеження соціальних контактів внаслідок хвороби.

Патології у фізичному розвитку. Недорозвинення мовних зон, апраксія м’язів обличчя, вовча губа, критично малу вагу при народженні, незрілість плода при багатоплідній вагітності.

Спадковість. Якщо хтось із батьків має приглухуватість, то є ризик народження малюка з такою ж патологією.

Психічні порушення. Якщо до трьох років дитина погано розмовляє, то це може бути симптомом аутизму, олігофренії. До відмови від активної промови призводять травмуючі ситуації, тривалий стрес, сильний переляк.

Слід знати, що невелика затримка розвитку мовленнєвих навичок може спостерігатися в сім’ї, де батьки говорять на різних мовах. Для одночасного засвоєння двох мов у ранньому дитинстві потрібно трохи більше часу. Зазвичай до чотирьох-п’яти років мовлення у дітей-білінгвів досягає норми.

Ознаки затримки мовного розвитку у дітей

Діагноз ЗРР ставиться тільки в ранньому дошкільному періоді. Але зазвичай при своєчасному зверненні до фахівців цей дефект вдається виправити.

Перші тривожні дзвіночки можна помітити вже на першому році життя дитини. Відсутність емоційного відгуку на іграшки або усмішку дорослого, уповільнена реакція на події навколо можуть говорити про неврологічні проблеми. У шість-сім місяців дитина здатний годинами видавати різні звуки, він активно лепече, а до року пародіює міміку батьків. Якщо ви не помічаєте цього у своєї дитини, то слід проконсультуватися з лікарем.

Про проблеми у мовному розвитку можуть говорити ще й такі ознаки:

В 1,5 року дитина не відгукується на своє ім’я, не розуміє найпростіших прохань, не каже «мама», «няня», «тато». Є труднощі з жуванням і проковтуванням твердої їжі.
До двох років дитина говорить лише кілька простих слів, не намагається зв’язати їх в речення. Малюк не запам’ятовує нові назви предметів, імена.
У 2,5 року активний словник складається з 10-20 слів. При цьому дитина не може назвати частин свого тіла, не розуміє простих запитань: «Хто це?», «Де мама?», «Як звати собачку?». Замість прохань малюк мукає і показує пальцем.
У три роки дитина – рідкісний мовчун або його мова дуже нерозбірливий. Навіть близькі люди розуміють його з працею. Малюк не вміє активно слухати, вірші і казки його втомлюють.
Розтягування слів, дуже сповільнена мова. При цьому в сім’ї подібних порушень ні в кого немає.
Спілкування відбувається за допомогою дзеркальних фраз, які він чує від дорослих. Також мова дитини представлена завченими фразами з мультиків, ігор.
Незалежно від віку малюк постійно тримає рот трохи відкритим. Надмірне виділення слини без щелепних патологій.

Не варто приймати за ЗРР надмірну вибірковість малюка в співрозмовниках. Якщо ви переживаєте, чому дитина не розмовляє в незнайомому місці, уникає контактів з малознайомими людьми, включаючи дітей на дитячому майданчику, то зверніться за консультацією до дитячого психолога. Можливо, дитина соромиться або боїться бути відкинутим.

Що робити для мовленнєвого розвитку дитини

Для повноцінного мовленнєвого розвитку вкрай важливо створити емоційно сприятливу обстановку. Активно спонукайте дитину до промовляння прохань, бажань. Завжди намагайтеся уважно слухати мовлення малюка, не перебивайте його і не квапте, не поправляйте без потреби, не критикуйте. Все це буде позитивно впливати на формування мовленнєвих навичок.

Як навчити дитину розмовляти, якщо ви вже помітили відставання в мовленнєвої діяльності? Тут важливо приділяти більше часу живої розмови, адже телевізор і радіо не дадуть емоційного підкріплення, яке дуже важливе для мотивації дитини до розмови.

Однак не проявляйте надмірну активність з розмовними проханнями: «Скажи, що це?», «Назви, що ти бачиш?». Такий натиск батьків часто призводить до зворотної реакції. У дитини може сформуватися мовної негативізм, коли маля мовчить, виступаючи проти надмірного зовнішнього тиску.

Всі вивчені слова спочатку потрапляють у пасивний словник, потім дитина їх починає використовувати у мовленні. Потрібно лише підштовхнути дитину до активної комунікації.

У цьому допоможе використання ритміки. Рухливі ігри зі звуковими або музичними ефектами, настільні групові ігри з живим активним спілкуванням дозволяють дитині стати більш розкутим, і слова самі будуть зриватися з губ.

Читайте також:16 смішних фото, які доводять, що не всі діти хочуть брата або сестру

Щодня використовуйте методики для розвитку і стимулювання дрібної моторики. Центри головного мозку, які відповідають за рухи рук і пальчиків (дрібна ручна моторика), і зони артикуляції знаходяться в тісному взаємозв’язку. Якщо ви розвиваєте руки, мова може «підтягнутися» автоматично. Хороший результат дають пальчикові ігри («сорока–білобока»), масаж подушечок пальців, перебирання крупи, збирання пазлів, шнурування, гра на музичному інструменті. Для малювання вибирайте тверді барвники – крейда, олівці. Якщо малюк віддає перевагу фарби, то замість пензлика використовуйте пальчики.

Постійно говоріть з дитиною, промовляйте всі спільні дії, стежте за правильністю і чіткістю своєї мови. Розвивайте слух, увагу. Для цього грайте в ігри «Дізнайся, хто говорить», «Зламаний телефон (дізнатися слово за шепотом)», «Який інструмент зараз програв?».

Для правильної постановки звуків обов’язкові заняття з логопедом. Якщо затримка мовного розвитку пов’язана з психічними та неврологічними порушеннями, то потрібно звернутися до невролога, дефектолога і психіатра.

Ненадання грамотної підтримки в молодшому віці може призвести до відставання в розумовому розвитку, проблем з адаптацією, замкнутості, інфантилізму, формуванню своєрідних рис характеру.

При активних заняттях і своєчасному лікуванні ЗРР повністю усувається до школи. У старшому віці ніяких відхилень не спостерігається. Найголовніше не відкладати звернення до фахівців!