Монолог мами: «Я навчила дитину правильно вихлюпувати негативні емоції»

341

Негативні емоції бувають у всіх. Якщо вони накопичуються, справа може закінчитися неврозом. Тому негатив треба «скидати»: це важливо і для дорослих, і для дітей.

На тему «вихлюпування» стресу я вперше поговорила з дитячим психологом після того, як моя чотирирічна дочка пішла в дитсадок (для цікавих – саме в цьому віці ми отримали путівку в дитячий сад). Процес адаптації був непростим: «мамин хвостик» опинився в групі дітей, які вже ходили туди три роки (ясла, молодша група, а потім середня).

© Depositphotos

В результаті все це позначилося на настрої, якості сну, з’явилися капризи, дала про себе знати психосоматика – донька не хотіла йти в дитсадок і організм послужливо хворів. Дитина у мене перший і єдиний, тому в перший час я була в скрутному становищі – намагалася допомогти пройти адаптацію, але виходило це з великими труднощами. І це при тому, що донька ходила в дитячий садок лише на першу половину дня.

© Depositphotos

«Пора кликати фахівця!» – майнуло в моїй розпаленій від нескінченних примх мозку. Психолог допомогла розібратися в ситуації. Ми до того часу вже з’ясували, що причина небажання йти в сад – груба вихователька. З нею поспілкувалися на тему більше ввічливого спілкування з дітьми.

А з дочкою стали вчитися вихлюпувати негативні емоції. Насправді це не дуже складно.

Сердишся? Покажи мені, як сердишся? Ось, візьми подушку, і на ній покажи.

Ох і діставалося тоді подушці!

Сердишся на щось? В садку щось сталося? Розкажи мені – і підемо погуляємо. Побігай, покричить!

Серед наших способів «вихлюпування» негативних емоцій улюбленим було кидання камінців у воду. Чим далі – тим ефективніше.

© Depositphotos

Скажу чесно, деякі мої приятельки крутили пальцем біля скроні, коли розповідала про процес адаптації. Між рядків у них звучало: «Навіщо так носитися?» А про методику позбавлення від стресу вони і знати не хотіли. Вважали, що психолог просто витягає з мене гроші за консультації.

Зрозуміло, скільки людей – стільки й думок. Але на досвіді моєї дитини я переконалася, що потрібно вміти позбуватися від негативних емоцій. Адже не дарма ж кажуть: «Поплач – стане легше». Сльози – такий же спосіб очищення.

© Depositphotos

Діти – маленькі чоловічки, психіка яких дуже ніжна і вразлива. І якщо м’яко і дуже коректно їх вчити керувати своїм настроєм, своїми емоціями, можна виростити емоційно здорової людини.

А якщо не звертати уваги, діти виростають невротиками. За прикладом далеко ходити не треба: дитина з дитячою групи тепер навчається з донькою в одному класі. Його адаптація, як мені розповідала раніше мама, протікала важко. Потім у родині народилося маля, і мама стала приділяти другій дитині. Тепер однокласник регулярно приймає седативні засоби за призначенням лікаря-невролога. А якщо мама забуває про них, це відразу помітно за атмосферою в класі: агресія, бійки…

Читайте також:Порада дня мамам дітей-погодок: як уникнути ревнощів між малюками

Я зовсім не вважаю себе фахівцем в галузі дитячої психології. Просто ділюся своїм досвідом. І хочу сказати, що мамам дуже корисно знати, що відбувається в дитячій душі. А якщо там «вулкан», треба допомогти. Так що готуйте подушку! Або вирушайте туди, де можна побігати і покричати, кидати камені в ставок.

© Depositphotos

А як ви рятуєтеся від негативних емоцій?

Фото на анонс: Depositphotos