Багато хто може подумати, що я – мама-одиначка. Ні, чоловік. Працюю нарівні з ним. Довго залишатися в декреті у мене не вийшло – лише півтора року. І коли завершилася виплата декретних, довелося повернутися до роботи. Автокредит, іпотека.. Знайомі вам слова? Ось і моїй родині вони знайомі.
Моя робота пов’язана з великою кількістю зустрічей, тому графік планувати складно. Я не можу сказати: «В 19:00 буду вдома». Частіше кажу так: «Приїду, коли все закінчу». Це погано, знаю. Тому і няню ми не змогли вибрати. Няні теж потрібно вчасно повертатися додому.
Читайте також:Регламент: правила вибору няні для дітей Кейт Міддлтон і принца Вільяма
Рішення знайшлося не відразу. Запропонувала я, а чоловік схвалив. Я все одно хотіла запросити свою маму сидіти з дитиною. Але мене мучила совість: у неї своє життя, свої інтереси. А догляд за онуком – це переїзд і почало все з чистого аркуша.
© Depositphotos
© DepositphotosТому до розмови з мамою готувалася. Я чесно їй все розповіла: що мені треба виходити на роботу, графік – сама знає який, довірити дитину чужій людині не можемо, приватний садок з 1,5 років – це сумно. Одразу сказала мамі, що буду їй платити за роботу за ринковими цінами. Затрималася – переробка. Поїхала з нами мама у відпустку – платимо більше, так як робота йде в новому й незнайомому в першу чергу для дитини місці.
Читайте також:Монолог мами: «Що я б порадила собі самій, тільки що народила»
Мама думала кілька днів. Вже не знаю, з ким вона радилася, але кілька днів мені не дзвонила. Я навіть вирішила, що образила. Але теж витримала паузу. На всяк випадок… А потім мама передзвонила і сказала, що згодна. Мене це порадувало, тут же організували переїзд.
Мама зараз живе з нами, у неї окрема кімната. Вранці годує онука, грає, займається, йде гуляти, потім обідають, укладає спати. Ось такий день бабака виходить, знайомий мамам всіх малят.
© Depositphotos
© DepositphotosТе, що плачу мамі зарплату, ніяк не позначається на наших відносинах і матеріальних питаннях в сім’ї. Я все так само наводжу після роботи продукти, купую ліки, дарую подарунки.
Я не ставлюся до мами, як до няні. Ні! А те, що плачу за роботу, – це вдячність. Адже мама переїхала до нас з рідного міста, залишила там своїх друзів, свій будинок. Хоча вона у мене комунікабельна. Обзавелася тут приятельками. Але про те, що отримує зарплату по догляду за онуком, нікому не розповідає. І правильно робить! Навіщо нашій родині зайві розмови? Адже знаєте, як працює «сарафанне радіо»: тут же підуть чутки, плітки, придумають те, чого насправді немає. Частина зарплати перекладаю мамі на банківську картку, частину віддаю готівкою.
© Depositphotos
© DepositphotosЯк-то раз я розмовляла з колегою, яка теж мама. І вона шукала няню. Розповіла про свою моделі, коли бабуся доглядає за дитиною за гроші. І вона мене не зрозуміла. Більше того, сказала, що я погано ставлюся до своєї мами, раз змушую її працювати. Наполягала, що догляд за онуком – справа добровільна, а моя мама робить це як найманий працівник. Загалом, ми зараз з колегою тільки вітаємося…
Читайте також:Монолог мами: чому мене ображає вираз «яжемать»
І все одно я готова захищати своє рішення. З ранку і до приїзду додому я спокійна: дитина з нянею, яку треба перевіряти через відеокамери. А з бабусею, якій довіряю як собі.
© Depositphotos
© DepositphotosДля вас це нормально — платити мамі за те, що вона сидить з онуком?
Фото на анонс: Depositphotos
