Мені 36 років. Я в другому шлюбі. Від першого шлюбу є син, йому 14 років. Він хороший хлопчик, розумний, займається спортом, мріє стати відомим футболістом. Але я бачу його дуже рідко. Мій син живе у своєї бабусі – моєї свекрухи. А я живу зі своїм молодшим сином і чоловіком. Син від другого шлюбу.
Монолог мами: «Як я виховую сина з чоловіка в “жіночому царстві”»
Не поспішайте мене засуджувати, як вийшло, так вийшло… Але я скажу, що зараз поступила б інакше. Розповім свою історію, вона допоможе пояснити, чому я погодилася на слова свого майбутнього чоловіка про те, що мій син не буде жити з нами разом.
Мій перший чоловік був військовим льотчиком. Ми жили у військовому містечку за межами основного міста. А потім я стала помічати, що чоловік змінюється. Він міг швидко розсердитися, почати мене бити, я брала дитину і йшла до батьків. Він приїжджав, просив вибачення. Я вірила і поверталася.
А потім після медкомісії з’ясувалося, що у чоловіка виникли проблеми з головою – після бойових завдань. І дуже швидко комісували. Без роботи і неба він став сходити з розуму. І нам з сином було погано. Тому я подала на розлучення і стала жити з батьками. У той період з’ясувалося, що мамі залишилося недовго – онкологія. Так ми з татом виявилися сиротами.
У ті дні допомагав татові його приятель. Дорослий чоловік, старший за мене майже на 15 років. Він був одружений (син і дві доньки, обидві дорослі). Пізніше дізналася, що він розлучився з дружиною. А потім він приїхав до нас і сказав, що хоче бути зі мною. Оточив увагою, допомагав. Я відчула себе маленькою дівчинкою, якою опікуються. Мені так цього не вистачало… Чесно!
А потім запропонував вийти за нього заміж. Я погодилася. І коли до весілля залишилися лічені дні, повідомив, що мені потрібно прийняти рішення: він не хоче, щоб мій син жив разом з нами. Я на той момент вже чекала дитину. І ми знали, що буде син.
…Сама не розумію, але я погодилася. Що на мене найшло? Гормони?.. Так мій син став жити у свекрухи. Вона любить онука. Про папу сина – він виїхав з нашого міста. Я з ним не спілкуюся.
Читайте також:Монолог мами: «Я плачу зарплату своїй мамі, щоб вона була нянею своєму онукові»
Зараз моєму маленькому синові вже два роки. А старший син приходить лише тоді, коли чоловіка вдома немає. Я дзвоню і запрошую. Син мене любить. Я ходжу на його змагання, в школу на збори. Але бачу, що син не готовий зі мною ділитися тим, що у нього на серці. Він і свекрухи (бабусі) нічого не розповідає.
Мій нинішній чоловік дає гроші на старшого сина. Вже в чому-чому, а в цьому він його не обділяє. А я зараз зі сльозами кажу, що купила собі заможне життя ціною щастя моєї дитини. Ні, я не думаю виправдовуватися. Просто так сталося. Так все співпало. Мені потрібно було сильне плече, рука підтримки. І він став саме тією людиною. Дивлюся на речі тверезо і розумію: зараз я є мамою тільки молодшому синові. У старшого на мене образа. Як вона позначиться на його життя в майбутньому?
В нашому містечку все добре один одного знають. І я знаю, що багато хто мене засуджують, інші ж заздрять – все через фінансового благополуччя чоловіка. А я – заручниця цієї золотої клітки.
Працювати чоловік мені не дозволяє, так як дитина ще маленький. І я думаю, що якби у мене робота, цього б спочатку не сталося. Тому, мами, якщо у вас в житті (не дай бог) настане темна смуга, шукайте і знаходьте в собі сили, будьте сильними. Не дозволяйте собою маніпулювати!
