Чому дитина бреше

122

Обман, брехня, неправда. Ми стикаємося з ними постійно, поступово звикаючи до їх присутності у нашому житті, але справжнім шоком стає брехня нашого дорогого, улюбленого чада.

Зміст:

  • Чому діти починають обманювати?
  • Чому дитина бреше: причини й рішення
  • Небажання засмучувати близьких.
  • Боязнь покарання.
  • Бажання здаватися краще і значніше.
  • Наслідування дорослим.
  • Чому діти починають обманювати?

    Що змушує їх говорити неправду? Напевно, немає жодної сім’ї, де батьки б не задавалися подібними питаннями. Так можна зупинити потік брехні і домогтися від своєї дитини повній відвертості?

    Ви впевнені, що дитина вам збрехав. Постарайтеся заспокоїтися (ох, як же це складно!) і поговоріть з ним про те, що змусило його збрехати.

    Можливо, у нього були найблагородніші наміри, наприклад бажання виручити товариша. Може бути, він і сам обманювався, приймаючи бажане за дійсне.

    Існує і ймовірність того, що дитина теж став жертвою обману.

    Але буває і по-іншому. Не виконуючи вашого доручення, він починає пояснювати: багато задали додому, завтра три контрольних, допомагав Петькові вирішити задачу. Це не що інше, як брехня. Або… дитина, отримавши не задовольняє вас оцінку в школі, починає скаржитися на те, що вчитель до нього чіпляється, запитує лише найскладніші теми, задає занадто багато, а пояснює дуже мало; однокласники заважають вчитися. У більшості випадків – це теж обман. Власну лінь, незібраність дитина буде виправдовувати, звинувачуючи інших.

    Природно, у багатьох батьків виникне бажання піти і закликати до відповіді Петьку, якого ваш син рятував від незадовільної оцінки, і вчителів у школі, непосильними завданнями мучать бідне дитятко. Але не робіть поспішних висновків. Попросіть щоденник і перевірте, що і в якому обсязі було задано, подивіться зошити з домашньою роботою, почитайте коментарі вчителів до минулим завдань. Дізнавшись правду, задумайтеся про причини, що спонукали маленької людини забути про чесність.

    Читайте також:«Не хочу, не буду!» Чому діти відмовляються від їжі?

    Чому дитина бреше: причини й рішення

    Ваші син або дочка можуть зважитися на обман з різних причин. Ось найбільш поширені з них:

    Небажання засмучувати близьких.

    Дуже часто діти настільки бояться засмутити маму чи тата, що, зробивши поганий вчинок, просто приховують його. Їм здається: немає нічого страшнішого, ніж принести прикрість найдорожчим людям. Дитина випадково розбиває чашку з сервізу. Мама починає голосно нарікати і скаржитися всім, що дорога її серцю річ знищена «маленьким варваром», який ні копійки в своєму житті не заробив, а вміє тільки псувати. Вона демонстративно п’є заспокійливе, перев’язує голову хусткою, відчайдушно вимірює тиск і страждає весь вечір, регулярно нагадуючи недбайливому дитині: «Ти так засмутив мене!»

    Так, вона не карає винного: не кричить, не ставить в кут і вже тим більше не піднімає на неї руку. Але мама страждає! Тому коли дитина так само випадково розбити чиєсь вікно, захопившись грою у футбол, то він ні за що сам не зізнається у скоєному, бо перед його очима буде стояти картинка: страждання матері, що втратила дорогоцінну чашку. І, викритий у заподіянні шкоди чужому майну, він буде пручатися до останнього, тобто брехати.

    Що робити? Погорювати, але недовго. Звичайно, не варто говорити: «Ну й гаразд!» Дитина повинна розуміти цінність речей і вчитися їх берегти. Але досить сказати: «Мені шкода цю чашку, я засмучена, але, думаю, наступного разу ти будеш обережніше».

    Боязнь покарання.

    Діти постійно щось творять. Вони залазять туди, куди не слід. Розсипають те, що потрібно зібрати. Піднімають те, що треба кинути. На те вони і діти. Але якщо за найменшу провину карати, то, навіть зробивши щось ненавмисно, дитина починає приховувати правду з-за страху. Багато батьки щиро думають, що якщо вони не застосовують фізичного впливу, то це і покаранням вважати не можна. Найглибша помилка! Крик, позбавлення права гуляти у дворі або піти на день народження до однокласниці, заборона на користування гаджетами, стояння в куті – це теж покарання.

    Багато батьки застосовують і ще один метод впливу на дитину: вони перестають з ним розмовляти. Для дітей таке мовчання рівносильно фізичної травми. Що ж виходить: карати дітей не можна? Ні, іноді покарання – необхідна міра. Але! Лише іноді. І при цьому треба пам’ятати просту істину: коли доросла людина працює погано, йому спочатку роблять усне попередження, потім письмове, потім оголошують догану і тільки після всього цього звільняють. А ми відразу починаємо карати дитину!

    Спочатку поговоріть з ним про те, що стало причиною потворного, на ваш погляд, поведінки, поясніть, що цього робити не можна, оскільки… Причина повинна бути названа! «Тому що так не можна» – це для дитини не причина, а «тому що мені це не подобається» – причина теж сумнівна!

    Пам’ятайте: часті покарання, в якому б вигляді вони не були реалізовані, без чіткого пояснення причин призведуть лише до одного – страху, за яким послідує брехня як спроба уникнути покарання.

    Бажання здаватися краще і значніше.

    Ви не караєте дитину, входячи в його становище і в усьому виправдовуючи його, а він все одно обманює вас. Чому? Багато дітей починають це робити, прагнучи звернути на себе увагу дорослих, намагаючись заслужити їх любов. Всі діти бігли по коридору, незважаючи на сувору заборону, але раптом один з них підходить до вас і, віддано дивлячись в очі, каже: «А я не бігав!»

    Якщо б ви самі не бачили його хвилину тому біжучим, ви б повірили у те, що він єдиний дотримувався правила поведінки в громадському закладі. Це брехня заради того, щоб ви шалуна похвалили, виділили його з групи.

    Дівчинка, яка пише гидоти в щоденнику про свою вчительку, кожен день підбігає до неї зі словами: «Як я рада вас бачити! Ви моя улюблена вчителька! Я люблю вас більше за всіх!» Може бути, їй хочеться виглядати по-справжньому любить? Може бути, їй дійсно потрібна ця любов?

    Згадайте дитячу брехню про пап-міліціонерів (у 70-ті роки XX століття) і тат-бандитів (в 90-ті роки). А ці фрази: «Мені куплять ще краще, ніж у тебе! У мене іграшок будинку більше! А мені подарували…» Цей ряд можна продовжувати нескінченно. Діти заповнюють брак нашої уваги, турботи і любові обманом, в який самі починають вірити!

    Наслідування дорослим.

    Мабуть, це сама неприємна причина. Якщо мама просить у начальника дозволу пару днів відлежатися вдома, тому що дуже погано себе почуває, а сама відправляється з подругою на дачу, навряд чи дочка буде завжди говорити правду. Якщо мама і тато говорять бабусям і дідусям, що дуже зайняті на роботі, тому ніяк не встигають заїхати до них, а самі вирушають у гості, то й діти будуть легко ставитися до обману, не бачачи в ньому нічого страшного. Якщо батьки, приймаючи гостей, розхвалюють їх в очі, а варто закритися двері за останнім з тих, що йдуть, обрушують на друзів і товаришів по службі потоки лихослів’я, то не треба дивуватися тому, що діти будуть надходити точно так само. Батьківський приклад – самий важливий фактор виховання!

    Обман міцно влаштувався в нашому житті, ставши, на жаль, її звичною частиною. Не в наших силах змінити весь світ, але ми можемо змінитися самі і допомогти нашим дітям вирости чесними людьми.

    Читайте також:

    • Тиск у дітей: знижений, підвищений, нормальне. Норма артеріального тиску у дітей
    • 30 ідей: як перетворити дірку на дитячих джинсах в модний елемент
    • Випускний–2018: діти зірок вступили в доросле життя!

    Фото: Рexels, Depositphotos