Коли я стала мамою, життя перевернулося. До пологів була трудоголіком, специфіка роботи передбачала, що могла з’явитися будинку буквально на пару-трійку годин, а потім знову братися за справу. Тепер вже розумію, що поява дочки перетворило мій трудоголізм в «мамоголизм». І нехай цього слова офіційно не існує, воно максимально чітко відображає крутий поворот у моєму житті.
Добу безперервно були присвячені дитині: погодувати, вкласти спати, погуляти, знову погодувати, вкласти спати і погуляти. При цьому ще побут, прибирання, готування, робота (допомагала чоловікові підтримувати сімейний бюджет). І поступово виявилося, що мій світ замкнувся на дитину. У нас був такий затишний світ: поки дочка спала — я працювала, коли вона прокидалася — займалася нею.
© Pixabay
© PixabayНа себе часу не залишалося. Зараз переглядаю фото кількарічної давнини і думаю: а чому в салон краси не ходила хоча б для того, щоб чубчик рівне підстригти? Манікюр забула, макіяж – навіщо він потрібен в декреті? Ні, я зовсім не махнула на себе рукою, просто перестала прикрашати.
Читайте також:На підтримку дитини: «шкільний» манікюр для мами
На дальній план у мене відійшов і чоловік. У той період ми з ним розмовляли на різних мовах: він – успішний діловий чоловік, я – мама маленької дитини з «гулькой» на голові замість зачіски. Він міркує про стагнацію на фінансовому ринку, я – про знижки на підгузки та атопічному дерматиті.
Мені в моєму світі було затишно, там я і донька. Здорово було гуляти разом, сидіти на лавочці у теплу погоду і читати книжки-малятка, годувати голубів, малювати малюнки на асфальті. Я і зараз, по закінченні часу, розумію ту себе. Адже я випала з активного життя і, як енергійній людині, куди-то треба було спрямувати енергію. От я її і направила на розвиток дитини. Ми багато читали, рано навчилися рахувати, вивчали кольори…
© Pixabay
© PixabayЧитайте також:Багатодітна мама веде самий чесний блог про материнство
Про те, що пора б виходити з цього затишного маленького світу, першою мені сказала товаришка. Як-то раз поскаржилася на те, що з чоловіком стаємо чужими людьми. Вона на той момент була більш досвідченою мамою і відразу зрозуміла, в чому моя помилка.
Саме з стусана подруги, без якого неможливий рішучий крок, я схудла, зробила стрижку і навіть один раз одягла гарну сукню – на день народження екс-колеги. Вибравшись на свято і вдосталь натанцювавшись, побачила себе зі сторони і зрозуміла: розчинення в дитині може стати причиною проблем. Куди поділася я, перш весела, енергійна, запальна? І хто ця втомлена, розпатлана, змучена особа з мішками під очима?
Зізнаюся, у мене була образа на чоловіка – він мені не допомагав з дитиною в перший рік життя доньки (багато часу проводив на роботі). Я ображалася, і якраз ця образа спровокувала створення «материнського мікросвіту». Коли я говорила слово «ми» – це означало «я і дочка».
© Pixabay
© PixabayЧитайте також:Монолог мами: чому мене ображає вираз «яжемать»
Тепер «ми» – це сім’я: наш тато, я і донька. І це правильно! Я зуміла знайти слова і пояснила чоловікові, що йому потрібно активніше включатися в життя, де є дитина. Що світ фінансів – це круто, але є світ, в якому живе маленький чоловічок. І він взяв на себе частину моїх обов’язків по догляду за донькою.
З тієї пори почалося одужання, мій мікросвіт зруйнувався. Межі, які я штучно звела, зникли. Світ, в якому раніше був тільки дитина, виявився великим.
© Pixabay
© PixabayЗараз я хочу звернутися до мам, які переживають подібні почуття: руйнуйте межі свого мікросвіту! Повністю віддаючись материнської любові, ви можете втратити те, що потрібно дитині – повноцінну сім’ю. Живіть повним життям, а не тільки на периметрі дитячого майданчика і мамских інтернет-форумах!
Фото на анонс: Instagram @lobachad
