Новости

Монолог мами: «Тепер знаю – не можна панікувати, коли дитині потрібна допомога»

23.06.2020

438

Я завжди була дуже чутливою. Сльози наверталися побачивши пораненого кошеня, кинутого цуценя. А коли у нас з донькою померла рибка по імені Вогник, ми удвох плакали весь вечір.

Одна з недавніх ситуацій показала, що чутливість стає тим «гальмом», який заважає приймати швидке рішення, коли дитині потрібна допомога.

…Наше НП сталася в школі після уроків. Ми з класним керівником обговорювали план майбутньої екскурсії, а донька-другокласниця грала з подружкою в холі. І раптом… голосний плач. Бачу, однокласниця дочки веде її до мене. Моя дитина тримається за голову, з чола біжить цівка крові.

© Instagram @nadya_sy4eva

Як мені потім розповідав охоронець школи, який стояв поруч, перші секунди я реагувала неадекватно. Просто стояла і дивилася. А потім відразу до доньки (цього я зовсім не пам’ятаю). До речі, тоді машинально викинула ключі від машини – вони мені заважали. І цього теж не пам’ятаю. А ось те, як ми бігли в кабінет медсестри – вже пам’ятаю.

Тримаю дитину за руку і ми піднімаємося на другий поверх. Там закрито. Розумію, що потрібно докласти холодне, щоб набряк від удару не расползался по обличчю. Швидко йдемо в їдальню. Льоду там немає, але кухаря приносять заморожену тушку курки. А поки співробітники школи шукають медсестру, одна з вчительок приносить нам з аптечки класу «сніжок» – прикладаємо до місця удару.

Читайте також:Дитина вдарилася головою – що робити?

На щастя, медсестра швидко знаходиться, і разом з нею укладаємо дитини на кушетку. Перевіряємо на предмет струсу мозку. Зіниці однакові – видихаємо. Короткочасна пам’ять не порушена – видихаємо.

Коли дитина заспокоюється, на це знадобилося приблизно 40 хвилин, їдемо з нею в лікарню у відділення травматології. Там місце удару оглядає хірург і направляє до невролога, який перевіряє зіниці, короткочасну пам’ять і рефлекси. «Не хвилюйтеся. Ознак струсу мозку я не бачу», – як же я хотіла почути ці слова! І почула.

© Instagram @dr_neo_natali

Лікар-невролог дає рекомендації, на що треба звернути увагу в поведінці дитини. Куди звертатися якщо (не дай бог) розпочнеться нудота, блювотні позиви, запаморочення. Уважно слухаю і все запам’ятовую.

На щастя, нічого з того, про що говорила доктор, не сталося. А я лише до вечора почала відходити від шоку. І коли донька вже грала в свої улюблені спокійні (!) ігри, я зловила себе на тому, що у мене злегка тремтять руки.

Читайте також:Матуся, розслабтеся! Перевірені методи релаксації

І ось що я хочу сказати. У тій ситуації, яка сталася з моєю дитиною, не можна було панікувати. Якщо б до плачучої переляканою доньці приєдналася перелякана і знавісніла від страху мама, ми могли б втратити важливі хвилини.

Діти не відчувають страху і там, де дорослі подумають, перш ніж робити, малюки безстрашно йдуть вперед. Тому з дітьми потрібно обов’язково промовляти правила їх власної безпеки. А якщо травма сталася, слідувати цим правилам: