ЗА правилом, зазначеним у ст. 158 СК РФ, якщо шлюб між громадянином РФ і громадянином іноземної держави укладено на території іноземної держави відповідно до законодавства цієї держави, він буде визнаний дійсним на території Росії в будь-якому випадку. Таки чином, для легалізації шлюбу жодних додаткових дій здійснювати не потрібно. Інша справа, що документи, які підтверджують шлюбні відносини між вами та іноземцем, потрібно легалізувати у відповідності зі ст. 13 Закону № 143-ФЗ від 15 листопада 1997 р., тому що такі документи будуть визнані дійсними на території РФ тільки після їх легалізації.
У цій статті ми докладно опишемо як легалізувати шлюб з іноземцем в Росії, які документи при цьому потрібно і в які інстанції треба звертатися.
Зміст:
Спрощена легалізація за допомогою проставлення апостиля на документах
У деяких випадках при легалізації шлюбу з іноземцем в Росії можлива спрощена легалізація за допомогою проставлення апостиля на документах. Штамп «апостиль» для легалізації іноземних документів використовується тільки в державах, що приєдналися до Гаазької конвенції 05 жовтня 1961 р. Гаазька конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. В число держав, що прийняли конвенцію, входять 113 країн. Діє спрощена легалізація таким чином: наприклад, шлюб з громадянином Болгарії був укладений на території Болгарії. Болгарія входить в число країн Гаазької конвенції, тому для легалізації документів про шлюб в Росії буде потрібно лише одна умова: згідно ст. ст. 3 – 6 Конвенції, офіційна установа Болгарії має проставити на документах про шлюб штамп «апостиль». Таким чином, документи про шлюб, підписані відповідно до законодавства цієї країни, стануть дійсними на території Росії.
При наявності документа з проставленим апостилем потрібно зробити переклад цього документа і завірити цей переклад у нотаріуса, у відповідності зі ст. 81 Основ законодавства РФ про нотаріат, затв. ЗС РФ № 4462-1 11 лютого 1993 р. Документи з проставленим штампом «апостиль» та з завіреним нотаріально перекладом можна використовувати на території Росії.
Легалізація документів через консульство
Якщо ж країна, в якій ви уклали шлюб, в Гаазькій конвенції не бере участь, тоді можлива легалізація документів через консульство РФ, що знаходиться на території тієї країни, в якій ви уклали шлюб. Це правило визначено статтею 27 Консульського статуту РФ та п. 10 Адміністративного регламенту МЗС РФ з надання державної послуги з консульської легалізації документів, затв. Наказом МЗС РФ № 9470 від 18 червня 2012 р.
Цей спосіб легалізації потребуватиме більшого часу і більших зусиль, ніж спрощена легалізація відповідно до Гаазької конвенції.
Документи необхідні для консульської легалізації шлюбу з іноземцем
П. 19 Регламенту перераховує документи необхідні для консульської легалізації шлюбу з іноземцем:
- Документ про шлюб, який ми збираємося легалізувати;
- Заяву на легалізацію;
- Паспорт;
- Документ про сплату консульського збору та збору в рахунок відшкодування фактичних витрат.
Консульський збір, як правило, становить 30 доларів США. Збір у рахунок відшкодування фактичних витрат громадяни Росії, згідно ст. 36 Консульського статуту РФ і п. п. 30 – 31 Регламенту, не платять.
Згідно з Регламентом (п. п. 25, 68-70), якщо посадові особи консульства не мають заперечень з поданими документами, вони їх приймають, реєструють і видають вам розписку у прийомі документів з інформацією про час видачі готових документів. Згідно із зазначеним часом ви приходите за одержанням документів. З собою ви повинні мати розписку, отриману при здачі документів. Вам повинні видати легалізований документ або відмову у легалізації – ваш документ без легалізації. У цьому випадку ви можете попросити у видачі письмової відмови у легалізації (див. п. п. 26, 79, 80 Регламенту).
Для надання консульської легалізації шлюбу з іноземцем вам доведеться з’явитися на прийом до консульства особисто. Після того, як ваша заява у вас приймуть, легалізований документ буде готовий протягом п’яти днів. Видача готового документа, згідно з п. п. 14 і 15 Регламенту, також проводиться протягом строку, що не перевищує п’яти днів.
