Так уже склалося, що мої родичі живуть в глибинці, а я — у великому місті. Розваг в їхньому селищі ніяких, навіть торгового центру немає, не кажучи вже про кінотеатр або ресторан. Тому іноді вони приїжджають в місто. Дорога неблизька, їхати на два дні сенсу немає-треба затриматися на тиждень-другий. Ну і не витрачатися ж на готель, в сім’ї з двома дітьми кожна копійка на рахунку. Тому вони живуть у мене, благо площа дозволяє. А я кожен раз їм рада, але потім ще більше рада, коли вони їдуть. І ось чому.
1. Черга у ванну
У мене спільний санвузол. І якщо з ранку кудись починають збиратися п’ять чоловік, то це катастрофа. І гаразд би брат з сім’єю підлаштовувалися під мій графік — я-то не у відпустці, мені на роботу треба. Але вони роблять виключно так, як їм зручно. Насолоджуються благами цивілізації типу безлімітної гарячої води, хлюпаються в душі, а я тим часом переминаюся під дверима і все більше спізнююся.
2. Свою думку
Я живу одна, тому побут у мене дівочий. Якщо щось ламається, я запрошую фахівця. Ну або не запрошую, якщо лагодження не до поспіху. І ось починається:»так, відразу видно, мужика-то в будинку немає”. І ножі у мене не точені, і розетка неправильно встановлена, і годинник настінні я вже півроку повісити не можу, тому що треба цвях в стіну вбити. Або не цвях. Гаразд би бубонил і допомагав все виправити! ні, тільки бубонить і критикує.
3. Своє бачення
Одного разу, поки мене не було, меблі в своїй кімнаті вони пересунули так, як їм здалося красивіше. Довелося після їх від’їзду потіти і рухати все назад. Зате фітнес.
4. Побутові дрібниці
На полотенцесушителе у ванній з’являються раптом чиїсь труселі і шкарпетки. Ну є ж сушарка, хлопці! плита заляпана чимось жирним, а квартира пропахла запахами смаженого. Витяжку включити не здогадалися. Зате пролите на підлогу молоко витерли водою, куди щедро додали хлорного відбілювача. Навіщо, питається? щоб дихати нічим було?
5. Відчувайте себе як вдома
Універсальна формула ввічливості, яка має на увазі, що «як вдома» — це все ж в деяких рамках пристойності. Не обов’язково свербіти за столом, забиратися в холодильник як в свій власний, спустошувати флакони з шампунем і гелями для душу, запозичувати мою косметику. І в одних трусах по дому ходити теж, будь ласка, не треба.
6. Режим дня
Діти мають звичай прокидатися рано. І гаразд би батьки з ними прокидалися! але мама з татом безтурботно дрихнуть, а я встаю і плентаюся на кухню готувати дітям сніданок. Годинах до десятої вечора вже хочеться впасти без сил, а брат з дружиною вимагають спілкування: “чого як не рідна, бачимося раз в три місяці!”гаразд, нічого, відісплюся, коли поїдуть.
7. Котики розбрату
У мене живуть кіт і кішка. Я б взагалі всіх бездомних по дорозі збирала, але господар квартири проти, а я все-таки знімаю. Загалом, ці двоє-мої хутряні пупсики, я їх дуже люблю і до спроб їх перевиховати ставлюся дуже погано. Тим більше що по столах вони не лазять, їжу не випрошують, повз лотка не промахуються. “не люблю кішок”, — морщиться брат. Ти їх у себе вдома не люби, а тут ти у них в гостях!
Загалом, коли навала родні закінчується, ми з котиками зітхаємо з полегшенням. А потім знову чекаємо всіх в гості-все-таки сім’я.
Наталія євгеньєва
