Попало мене втратити карту ощадбанку,ще й з вай-фаєм.було це тиждень тому.картами користуюся дуже давно, на автоматі після оплати в кишеню джинсів або в сумку прямо на автоматі,ніколи не кладу її на прилавок.як відрізало останнє використання.навколо все до маленької деталі пам’ятаю відмінно, а куди поділася карта після останньої оплати – невідомо.дзвонила в таксі, їздила в два останні магазини, не було..обійшла місцеві магазини, де платила карткою-ні.знайшла після дня пошуків в знайомому місці всередині будинку.виявилося, справа випадку.вчора було де жа вю.увечері діти захотіли морозива, я за картою, а її і немає!спочатку я спокійно шукала в інших сумках, немає.потім в тому місці,де минулого разу карту знайшла.теж ні.пішла по тих же дорогах, на землі,природно, немає.минула доба, та що ж таке,немає її, і все тут.лівих списань не було, і в місцевих групах не писали,що знайшли, хоча часто пишуть.я підключила волею випадку nfc і хоч не без грошей залишитися.ну і діти ходять за морозивом з картою тата,на яку я з телефону кидаю перед походом в магазин потрібну суму.за роботу мені клієнти переводять оплату.ніби як карта є, і її в той же час немає!раз ніхто не знімав і не оплачував нічого з неї,значить,вона в районі будинку.але все досліджувала, не знайшла.детально пам’ятаю, як оплачувала вчора покупки в аптеці,дитина в гіпсі (рука), злива, я на роботу спізнювалася і в результаті була зла.і все, це була остання оплата з пластика.син каже, я її поклала в сумку разом з бинтом.там її немає.і ніде немає.начебто для склерозу рано, але ось так.як випарувалася.пост посміятися наді мною, не для завантаження.і в акурат минулого тижня чоловік кілька днів шукав так само раптово зниклу карту пам’яті,де були документи по 30 сторінок в кількості приблизно штук 14.це була катастрофа, він місяцями сидів в компі і їх робив.а потім знайшов у дуже несподіваному місці…і тут я знову втрачаю ощадкарту.да уж. Якісь ігри з нашою сім’єю навколо виборів
Впритул не пам’ятаю, куди справи після аптеки, лив дощ, я була з телефоном в руках,таксі викликала,синові гіпс охороняла і ще сумка в руках…ще й лікар наговорив дурниці після години очікування в коридорі поліклініки.якби з кишені випала, було б рух помітно,а я тільки за сином дивилася,він норовив зловити краплі дощу, загіпсованої ручкою.яжемать втратила карту
це наші будні.і я не можу сказати, що я розсіяна або птах з назви теми.у мене розклад на 6 днів своє і двох дітей в голові,хоч є і щоденник,завжди пам’ятаю,кому куди і у скільки.а з картою ось блок в пам’яті.
