Хочу розповісти вам свою історію. Це була моя перша вагітність, перші пологи, перший дитина. Я була ще не досвідчена і зовсім не підкована в питаннях грудного вигодовування… Забігаючи вперед, скажу, що, можливо, це нас і врятувало. Адже коли з самого початку все пішло «не так», я не поставилася до цього до чогось «непоправного»…
Синок народився на 35-му тижні. Нічого не віщувало – вагітність проходила добре, нічого не турбувало. А от дитинка вирішив вийти з маминого животика на 5 тижнів раніше запланованого терміну – і все тут. До слова сказати, я до цього моменту ще не тільки не встигла зібрати придане для новонародженого, але і підготуватися як слід до пологів і грудного вигодовування.
Втім, в останньому я не сумнівалася. Я була впевнена, що буду годувати грудьми, і що проблем тут виникнути не повинно. Які тут можуть бути проблеми? Так я думала…
Читайте також:
Годуємо грудьми з задоволенням і без проблем
Але синку, уже самим своїм народженням змінивши всі мої плани і уявлення про райдужному, як описують в книжках, материнство, влаштував мені справжнє випробування. Малюк не узяв груди.
Як мені потім пояснили неонатологи, у недоношених дітей часто таке трапляється, тому що ще слабенькі, і смоктальний рефлекс ще не сформувався.
Так ось – не попробовавши маминого молозива, мій первісток майже відразу ж після народження відправився в руки лікарів, під їх невсипуще спостереження. Та у них же спробував свою першу їжу – молочну суміш із пляшечки. Мене на той момент цей факт не сильно збентежив. Мені пояснили, що у випадку передчасних пологів лікарі не чекають, коли дитинка зможе смоктати мамині груди або коли прийде молоко, а відразу дають суміш.
Через день мені синка віддали – вже впевнено «подсаженного» на пляшечку. Втім, суворо покарали прикладати до грудей. Я слухняно прикладала, але безуспішно: крихітка на сосок практично не реагував. Ротиком начебто і захоплював, але слабенько так, смоктальних рухів не робив. З більшою охотою і успіхом він їв суміш з пляшечки. Ще б: соска там була з великою такої дірочкою, молочко звідти випливало практично без зусиль. А біля грудей треба було старатися… Справа погіршувалася моїми плоскими, «неопрацьованими» сосками. Та й молоко ніяк не приходило.
Інші матусі – сусідки по палаті – вже без варіантів пророкували мені штучне вигодовування: «незручний» сосок, перші невдалі спроби взяти груди і «підсаджування» на пляшку… Того ж думки були і неонатолог в пологовому будинку. Втім, вона приходила, допомагала мені прикладати малюка, але безрезультатно. Порадила пити чай для підвищення лактації і купити силіконові накладки на соски, щоб дитині зручніше було захоплювати груди. Чоловік у той же день привіз мені це «чудо». На жаль, вони не допомогли.
Ось так ми впевнено рухалися до штучного вигодовування. Але я чомусь була впевнена, що «груди у нас буде». Звідки така впевненість? Сама не можу зрозуміти. Я просто не уявляла, що буде інакше, і дуже хотіла годувати свого сина грудьми.
А на третій день прийшов-таки молоко. Груди скам’яніла. Моїм кращим другом і товаришем» став молоковідсмоктувач. Я сцеживалась, наливала своє молочко в пляшечку і годувала синочка. Суміш поки прибрала зовсім і дуже раділа, що малюк їсть мамине молоко.
Читайте також:
Монолог мами: «Я годувала дитину майже до чотирьох років»
Але наші «пригоди» тільки починалися. Виявилася ще одна напасть: внаслідок конфлікту по групі крові у дитини підскочив білірубін – активно розвинулася «жовтянка новонароджених». Мене відвідала неонатолог і сказала, що поки краще залишатися на змішаному вигодовуванні. Тут я по-справжньому хвилювалася. Як же так?! Тільки ми перейшли від суміші до грудного молока! І… не послухалася неонатолога. Скажете, самодіяльність, легковажність? Ну, от не знаю… Вирішила зробити по-своєму. І продовжувала зціджуватися і годувати грудним молоком. Синок почав набирати вагу, і нас виписали додому. «На грудному вигодовуванні» – пляшковому його варіанті.
Але… Вага дитина набирала погано… Все-таки молочка, мабуть, не вистачало. Дитина несамовито плакав, і я здалася. Проконсультувавшись з педіатром, вирішили догодовувати сумішшю – спеціальної, для недоношених.
І зажили ми так: син прокидається, зважується. Потім я – за молоковідсмоктувач. Швидко-швидко сцеживаюсь (під ор дитини!), наливаю в пляшечку – їмо. Потім знову малюка на ваги. Вважаю, скільки ще потрібно з’їсти по нормі. Бігом на кухню – розводити і гріти суміш (синок у цей час знову криком кричить!). Знову – пляшечка, докармливаемся сумішшю. Не забувала при цьому – в проміжках – прикладати до грудей. Все це займало у нас хвилин сорок. І так – кожне годування. Процес, я вам скажу, дуже нервовий і виснажливий.
Все кинути і повністю перейти на суміш? Так, були такі думки, звичайно. Але я наполегливо пропонувала груди. Не обійшлося і без ридань – від втоми і сумних думок, що мені так і не вдасться налагодити ГВ…
Можливо, треба було звернутися за допомогою до консультанта по грудному вигодовуванню. Але я тоді і не знала, що такі існують. Читала в інтернеті статті, дзвонила вже народили подругам. Носила синка в слінгу, навіть гуляли в ньому, не в колясці. Спали ми разом, і я постійно пропонувала груди – протягом дня і ночі…
Жили ми так майже місяць. Поки, нарешті, мамині зусилля не були винагороджені: синку набрався сил і почав потроху брати груди. По-справжньому присмоктуватися до соску! Сказати, що я була щаслива – нічого не сказати. Це була ейфорія, порівнянна з першими хвилинами після пологів!!! Мій син все впевненіше і сильніше захоплював сосок і смоктав молочко з кожним разом все довше і довше. Обсяг суміші став поступово скорочуватися.
І що ви думаєте? Ближче до двох місяців ми ПОВНІСТЮ ПЕРЕЙШЛИ НА ГРУДНЕ ВИГОДОВУВАННЯ! Ось так. Всупереч всім прогнозам і передумовам, яких, треба сказати, було предосить. Відсутність смоктального рефлексу, пляшечка з соскою перш грудей, плоскі соски у мами, необхідність змішаного вигодовування на тлі недостатнього набору ваги у недоношеного і зростаючому билирубине внаслідок конфлікту по групі крові. Я, нарешті, відчула, що це таке – просто прикласти до грудей зголоднілого малюка і розслабитися, дивлячись на те, як він їсть. Без молоковідсмоктувача, баночки і пляшечки з сумішшю. Без біганини, нервів і плачу. Блаженство!..
І були ми на грудях до півтора років. І дуже м’яко і природно завершили ГВ – без стресів і зусиль… Але це вже зовсім інша історія.
Читайте також:
- По-перше, це красиво: зіркові мами, які годують грудьюЛактазная недостатність – не вирок грудного вигодовування
- Харчування дитини від 0 до 6 місяців: коли щось йде не так
Фото: Depositphotos
