Мегін Келлі викликала суперечку після обговорення засудженого торговця людьми Джеффрі Епштейна у своєму подкасті, сказавши, що його перевага старшим підліткам над маленькими дітьми не повинна класифікувати його як «педофіла». Ці коментарі викликали різкий осуд, особливо з боку актриси Крістіни Річчі, яка публічно назвала Келлі «небезпекою для дітей».
Аргумент і контекст Келлі
Під час розмови з консервативним журналістом Батією Унгар-Саргоном Келлі відрізнила передбачуваних жертв Епштейна за віком. Вона стверджувала, що оскільки він «не цікавився восьмирічними дітьми», його не можна класифікувати як педофіла, незважаючи на його експлуатацію підлітків. Вона представила різницю як «факт», стверджуючи, що п’ятнадцятирічний підліток відрізняється від п’ятирічного, і тому характер його злочинів не відповідає традиційному визначенню.
Цей аргумент широко критикували за применшення серйозності сексуального насильства над дітьми. Згідно з юридичними та медичними визначеннями, дитиною вважається будь-яка особа віком до вісімнадцяти років. Національні інститути охорони здоров’я визнають цей стандарт, а це означає, що навіть п’ятнадцятирічний підліток є юридично неповнолітнім і вразливим до експлуатації. Спроба Келлі класифікувати насильство за віком ігнорує динаміку влади, коли дорослий хижак може примушувати або маніпулювати навіть старшими підлітками.
Відповідь Річчі та громадський резонанс
Крістіна Річчі, відвертий захисник захисту дітей, відреагувала на коментарі Келлі, опублікувавши в соціальних мережах публікацію, в якій назвала її «небезпекою для дітей». Заява Річчі відображає ширше обурення зауваженнями Келлі в Інтернеті. Тисячі користувачів засудили захист Келлі Епштейна, стверджуючи, що це мінімізує шкоду, завдану всім жертвам, незалежно від їхнього віку.
Ширші наслідки
Суперечка навколо коментарів Келлі висвітлила тривожну тенденцію мінімізації або виправдання сексуальної експлуатації, коли справа доходить до старших підлітків. Така риторика може створити небезпечну лазівку, яка дозволить хижакам уникнути відповідальності, видаючи свої злочини менш серйозними. Встановлюючи довільні вікові межі, це підриває фундаментальний принцип, що всі діти заслуговують на захист від насильства.
Обговорення також підкреслює силу мови у формуванні сприйняття сексуального насильства. Ретельно добираючи слова та формулюючи аргументи, люди можуть непомітно нормалізувати шкідливу поведінку та захистити винних від наслідків. Спроба Келлі змінити визначення “педофіла” на основі віку є яскравим прикладом цієї маніпуляції.
Реакція на коментарі Келлі служить нагадуванням про те, що суспільство має притягувати людей до відповідальності за поширення шкідливих наративів, особливо коли йдеться про експлуатацію вразливих верств населення. Інцидент підкреслює нагальну потребу в чітких, безкомпромісних визначеннях сексуального насильства над дітьми та важливість захисту всіх жертв, незалежно від їхнього віку.
